Доброго дня, дорогі друзі!
Завдання на 19 травня
Математика (конференція)
Света
Грабик приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема:
Математика
Время:
19 мая 2020 10:00 AM Киев
Подключиться
к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/71252364022?pwd=RWMvem1BY3NmZ1Y5algrYkNqUXdhdz09
Идентификатор
конференции: 712 5236 4022
Пароль:
6CFbrU
1. Виконай завдання зі збірника «Дидактичний
матеріал» с.100, ІІ варіант.
Російська мова(конференція)
Света
Грабик приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема:
Російська мова
Время:
19 мая 2020 11:00 AM Киев
Подключиться
к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/78643506897?pwd=TEYxMDMrM3FUaTVyRjh4N24xRG9vUT09
Идентификатор
конференции: 786 4350 6897
Пароль:
3Za9rY
1. Виконати впр.333, 334.
Літературне читання
Тема. Твори українських письменників -класиків
Дмитро Кузьменко
(Кузько Кузякін)
(Кузько Кузякін)
Дмитро Кузьменко – сучасний дитячий письменник та ілюстратор.
Народився 35 років назад у м. Житомирі.
Школу
закінчив із «Золотою медаллю», а потім з «Червоним дипломом»
фізико-математичний факультет Житомирського університету, згодом факультет
журналістики у Львівському університеті.
Закінчив
художню школу.
Займався
плаванням, легкою атлетикою та велосипедним туризмом.
Працював
редактором та ілюстратором у дитячих журналах «Пізнайко», «Професот Крейд».
Автор
багатьох дитячих книжок.
ЧИМ КОРОВА НЕ СОБАКА
(уривок з книги (ЯхТрамвай+Зоопарк)2 )
Одного
разу я перестав бути відомим художником.
Щоправда, спершу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше — не дуже. Я більше любив грати у футбол. І майструвати з татом на дачі шпаківні.
Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів*1 у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:
— Тема якась химерна. Їм що там, геть ні́чого робити у міськвно́*2 ?!
Але потім з’ясувалося, що головний спо́нсор*3 конкурсу — директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А коли дізналися, що головний приз — холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота.
Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів.
Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?
Корови в побуті, корови в побуті... Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?
Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс.
А він узяв, та й переміг!
Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить.
І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу.
— Бачите, панове діти, — каже молочний директор, — який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював.
І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!
Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька.
— Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь, — пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.
І я став відомим художником. Не аж таким відомим — тільки в нашій школі.
А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на носі — вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазе́ ту*4.
А малювати ж я ну геть не любив... Майже рік мучився з тим малюванням.
Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку.
— Олено Петрівно, — звернулася вона, — а що це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?
— Ну, це в нас... — почервоніла вчителька, — це в нас художній задум такий, концепція. Майже перфо́рманс*5.
Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіла.
Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювання газет. Перформанс перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює.
Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився.
Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять — готуватися час! Сила-силенна справ!
Щоправда, спершу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше — не дуже. Я більше любив грати у футбол. І майструвати з татом на дачі шпаківні.
Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів*1 у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:
— Тема якась химерна. Їм що там, геть ні́чого робити у міськвно́*2 ?!
Але потім з’ясувалося, що головний спо́нсор*3 конкурсу — директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А коли дізналися, що головний приз — холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота.
Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів.
Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?
Корови в побуті, корови в побуті... Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?
Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс.
А він узяв, та й переміг!
Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить.
І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу.
— Бачите, панове діти, — каже молочний директор, — який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював.
І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!
Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька.
— Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь, — пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.
І я став відомим художником. Не аж таким відомим — тільки в нашій школі.
А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на носі — вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазе́ ту*4.
А малювати ж я ну геть не любив... Майже рік мучився з тим малюванням.
Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку.
— Олено Петрівно, — звернулася вона, — а що це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?
— Ну, це в нас... — почервоніла вчителька, — це в нас художній задум такий, концепція. Майже перфо́рманс*5.
Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіла.
Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювання газет. Перформанс перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює.
Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився.
Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять — готуватися час! Сила-силенна справ!
*1 Молочні породи корів — корови, які дають молоко, а не вирощуються для м’яса.
*2 Міськвно́ — скорочено від «міський відділ народної освіти» — державна установа, яка керує школами міста.
*3 Спо́нсор — благодійник: людина чи організація, яка надає грошову допомогу.
*4 Стінгазе́та — саморобна газета, яку розміщують на стіні.
*5 Перфо́рманс — вид сучасного мистецтва, дуже коротка і яскрава ви-
става.
1.Прочитай
оповідання Дмитра Кузьменка «Чим корова не собака».
2.Під час читання подумайте, чому
такий заголовок?
Чому хлопчик малював тільки
собак?
3.Поставте свої запитання до
автора.
Українська
мова
Тема.
Правило написання
не з дієсловами
1.
Повтори правило с.156.
2.Виконати
впр. 377, 379.
Образотворче
мистецтво
Тема. Зображення тварин та людей в ілюстраціях до
казок. Практична робота.
1.
Переглянь відео
2. Намалюй малюнок
до улюбленої
казки.
Немає коментарів:
Дописати коментар