Добрий день, дорогі друзі!

Завдання на 22 квітня

Українська мова

Тема. Загальне поняття про дієслово. Зв’язок дієслова з іменником в реченні.

-         1. Які частини мови ви вивчали?

-         Яка частина мови називається іменником?  Наведіть приклади.

-         Доведіть, що це – іменники, прикметники, дієслова.

-         За якими ознаками ви відрізняєте одну частину мови від іншої?

2. Прочитайте текст.

Розлилися річки. Затопили низини і луки. Летять і летять з вирію птахи. Тепле проміння нагріває землю. Розпочалася весняна сівба.

Цвітуть в’язи і крислаті клени. Квітне в гаях ряст і гусяча цибулька. Скоро буйно розквітнуть садки. Тому й місяць має назву…

Бесіда за змістом тексту:

- Про що розповідається в тексті?

- Доберіть заголовок, який виражав би тему тексту.

- Які слова тексту допомогли вам відгадати назву місяця?

- Що означають ці слова?

- На яке питання вони відповідають?

- Яка частина мови називається дієсловом?

- У реченні Розпочалася весняна сівба. Визначте головні і другорядні члени речення. (усно).

3.  Хвилинка-цікавинка

Календар прибув до нас аж із стародавнього Риму. Перші числа кожного місяця римляни називали календарами. Звідси й назва. Та були в Україні і свої календарі. Найдавніший знайдено в 1899 році поблизу села Ромашки на Київщині. Це – глиняний глек, на якому зображено народні свята кожного місяця. В квадратиках під малюнками позначалося, які в цей час потрібно виконувати роботи: орати, сіяти, косити.

4.Робота зі схемою-опорою «Твій помічник»,

Дієслово

(назва дії предмета)

Що робити? Що зробити?

Що робив? Що роблять?

Що буде робити?

В реченні – присудок

5. Виконання завдання за зразком (усно)

Жита (що робили?) половіли, вилискували; море…,  червоніло; річечка…, повилась; ячмінь…, горить; килим…, стелиться; просо…, темніє.

Відповіді на запитання:

-         Яку частину мови ми вивчали на уроці?

-         Що називається дієсловом?

-         З якою частиною мови зв’язане дієслово в реченні?

6. Дієслова мають початкову форму. У початковій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити?

 7. Виконати завдання впр.338, 339

Математика

Света Грабик приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: математика

Время: 22 апр 2020 04:00 PM Киев

Подключиться к конференции Zoom

https://us04web.zoom.us/j/79495695671?pwd=NnA1RkhXL0tJMExxVGJKa0pKZDBMUT09

Идентификатор конференции: 794 9569 5671

Пароль: 020729

1.Виконати завдання №936, 941, 942

2. Знайди частку способом випробування.

152:19

108:12

138:23

3. Обчисли, виконавши  дії письмово.

629+198-114:16+343∙2

4. Розв’яжи задачу

Заготовили однакову кількість  ящиків яблук і груш. Яблук було 54кг, по 6кг у кожному, а груш – 81кг. По скільки кілограмів груш у одному ящику окремо?

Фізична культура

Тема. Танцювальні вправи.

https://www.youtube.com/watch?v=knl1Fhb__Xw

Літературне читання

Тема. Твори сучасної дитячої української літератури.

1. Прочитай оповідання.

Олег Буцень

ПУСТОЩІ

Оповідання 

Михась причинив за собою двері і, намотавши на руку сітку, вийшов на сходи. Але, ступивши кілька кроків, зупинився біля сусідських дверей. Відшукав дзвінок з табличкою «Кравченко», озирнувся, натиснув на кнопку і щодуху припустився по східцях. Він знав: за хвилину двері відчинить бабуся в окулярах, в старенькому халаті. Потім переступить поріг, подивиться вниз, угору,— і лагідна усмішка згасне на її обличчі.
«І чого вона завжди всміхається, як відчиняє двері?» — вже вкотре подумав Михась.
Дзвонити до Кравчихи — так прозивали в будинку стару — вже стало у нього звичкою. Спускаючись сходами, він не минав нагоди зайвий раз потурбувати її. Навіть свого дружка Костя, що жив поверхом вище, теж навчив.
Купивши в крамниці хліба, ковбаси і макаронів, Михась неквапом повернувся додому.
— Ось,— сказав він матері, викладаючи покупки на стіл.
— Знаєш, Михасю, доведеться тобі ще раз спуститись,— сказала мати.— Зовсім забула: купи ще цукру і сірників. Наталя Федорівна просила, а я заклопоталась і забула.
— Це та Кравчиха з чотирнадцятої квартири? Хай сама собі купує,— набурмосився Михась.— Вона колись нашого Пушка хотіла палицею стукнути.
— І добре б зробила, бо через нього і пройти в під'їзді не можна. А як забачить у кого палицю в руках, так і кидається, мов скажений. Отож не сперечайся, купи і занеси їй.
Повертатись з крамниці Михась не поспішав. «Нічого з нею не станеться, зачекає...» І довго пробайдикував з хлопцями на подвір'ї.
Піднявшись нарешті до дверей Кравчихи, він трохи пристояв, розглядаючи її дзвінок, наче вперше бачив, натиснув кнопку. Тиша. Ані звуку.
Він ще раз подзвонив і збирався вже йти додому, як десь далеко, з глибини квартири, зачовгали старечі кроки, і двері повільно одчинилися. Це була вона, стара Кравчиха, в тому ж таки незмінному халаті, з незмінною усмішкою на обличчі.
— Ось мама вам передала,— сказав Михась, чомусь соромлячись признатись, що сам ходив до крамниці.
— Проходь,— лагідно мовила стара, пропускаючи його в квартиру.— У тебе добра мама, спасибі їй, не забуває мене.
«Сам знаю, що добра»,— хотів був відказати Михась. Та устрявати зі старою в розмову не став. Бо ще причепиться— не відстане. Вони, старі,— балакучі.
Він швиденько поклав на стіл пачку цукру, дістав з кишені сірники і, щось пробурмотівши до Кравчихи у відповідь на подяку, вийшов з квартири.
А ввечері знову мав клопіт: прийшла Кравчиха і просить матері знайти їй фотокартку онука.
— За диван упала. Палицею не дістану, а диван відсунути не здужаю,— сумно казала стара.
— Не журіться. Зараз знайдемо вашого онука. Ану, Михасю, допоможи Наталі Федорівні.
— Я уроків ще не зробив,— почав огинатися Михась.
— Нічого, встигнеш.
Біля своїх дверей Кравчиха довго тицяла ключем у шпарку,— все ніяк не могла попасти.
— Дайте-но я,— не витримав Михась.
— Окуляри забула в хаті, та й руки вже не ті,— наче виправдовуючись, мовила Кравчиха.
В кімнаті вона зупинилась біля накритого жовтим килимком дивана.
— Ось там, за спинку впала.
Михась відсунув столика, що стояв поруч з диваном, потім диван і дістав невеличку фотокартку в коричневій рамці. Це був юнак у морській формі, з веселим обличчям і зовсім не схожий на свою бабусю.
— То він ще як в училищі був. А коли скінчив, одразу поплив навколо світу. Давно я не бачила його. Все жду, ось-ось має повернутись.
— А в яких країнах він був? — для годиться спитав Михась.
— У багатьох. У Туреччині, Індії, Китаї, на якихось островах — забула вже, як звуться. В Америці. Ось зараз я покажу його листи.
Стара принесла чорну лаковану шкатулку, дістала з неї стосик перев'язаних вузенькою стрічкою листів.
«Марки! Яких тільки марок тут нема!» — майнуло в Михасевій голові. Він аж зашарівся од такого нежданого скарбу.
— Наталю Федорівно, — схвильовано попросив він, — а можна мені взяти марку? Я збираю їх...
— Бери, любий, бери. Тільки конвертів не псуй: бережу я онукові листи. Загинув у мене син, Петрусів батько. — Зітхнула важко і додала: — Бери, які до вподоби.
Довго просидів Михась того вечора у Кравчихи, старанно відліплюючи марки для своєї колекції.
А через кілька днів на сходах перестріла його Наталя Федорівна і каже:
— Добре, що тебе побачила. Одержала зараз від Петруся листа, дрібно так написано, наче маком посіяв. В тебе очі зіркіші. Може, прочитаєш?
Зайшли до кімнати.
— Ось він, лист,— сказала Наталя Федорівна, якось уся причаївшись.
Михась вийняв з конверта складений удвоє аркушик, розгорнув і почав читати. Петро писав, як вони, повертаючись на Батьківщину, попали в шторм, як дві доби не спали... Але все скінчилося добре, і от припливли до порту.
Слухаючи, старенька охкала, витирала хусточкою сльози, і на обличчі, наче хвилі того неспокійного океану, ходили зморшки: то зберуться біля рота, то біля очей, то на лобі...
І раптом хтось подзвонив. Наталя Федорівна стрепенулась. Добра, лагідна усмішка знову заграла на старечому обличчі.
— Може, то він...— зраділа, силкуючись піднятися з дивана.
Михась підхопився, випереджаючи стару, і побіг відчиняти двері. Але за дверима нікого не було. Лише легкий шелест ніг долинав з нижнього поверху.
— Стій! — гукнув він і шугонув униз по сходах.
Повернувся Михась захеканий, з червоною правою щокою, без ґудзика на сорочці.
— Хто це? — нетерпляче спитала Наталя Федорівна.
— Це... це якийсь чоловік помилився квартирою,— сказав Михась і сів дочитувати листа.

2. Дай відповіді на запитання

- Чому Михась дзвонив у двері Наталі Федорівни?

- Чому вона відчиняла, усміхаючись?

- Як хлопчик ставився до бабусі спочатку? Обґрунтуй відповіді словами з тексту.

- Які факти, події в оповіданні свідчать про те, що Михась змінив своє ставлення до Наталі Федорівни, а також переосмислив звичку натискати на дзвінок?

- Поміркуйте, чому автор так назвав оповідання.

- Від чого він застерігає юних читачів?

- Над чим пропонує замислитись?

3. Перекажи оповідання членам родини.

Англійська мова

Тема. Конференція відбудеться 22 квітня. Запрошення перешлю пізніше.