Добрий
день, дорогі друзі!
Завдання
на 27 квітня
Зверніть
увагу!
Конференція
з української мови відбудеться 27 квітня о 13.00
Фізична культура
Тема. Весела зарядка
Природознавство
Тема.
Заповідні території рідного краю.
Державні заповідники. Ботанічні сади.
1.Прочитай статті у підручнику,
с.134 – 141. Розглянь ілюстрації.
Ти повинен знати, що для збереження
природи л юди створили Червону книгу, заповідники, заказники, ботанічні сади. У
них учені досліджують, зберігають і розмножують рідкісні рослини, тварин.
Найвідоміші заповідники в Україні:
Асканія-Нова, Карпатський, Поліський, Канівський, Чорноморський, Ялтинський.
2.Переглянь відео. https://www.youtube.com/watch?v=_YQz2cMs3p4
Інформатика
Тема:
«Доповнення
текста зображеннями».
1.
Переглянь матеріал https://m.youtube.com/watch?v=b0xorBTSRZA
2.
Відкрий програму текстовий редактор.
3.
Надрукуй текст
Чи
бували ви у шкільній бібліотеці? Рівними шеренгами вишикувалися казки,
словники, цікаві енциклопедії, книги про природу, пригоди, подорожі. Який
чудовий світ дитячої книги!
4.
Знайди в Інтернеті зображення (картинку) з теми «Бібліотека».
5.
Встав в надрукований текстовий документ знайдене та скопійоване зображення
(картинку), знайдене в Інтернеті.
6.
Установи обтікання зображення текстом на власний розсуд.
7.
Збережи текстовий документ.
8.
Сфотографуй роботу і вишли вчителю фото.
9.
Попрацюй у зошиті на с.54-55
Англійська мова
Конференція
відбулася 24 квітня.Домашнє завдання розміщено на блозі учителя Горбатюк О.В.
Українська мова
Света
Грабик приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема:
Українська мова
Время:
27 апр 2020 01:00 PM Киев
Подключиться
к конференции Zoom
https://us04web.zoom.us/j/76333510709?pwd=Y1diVTdDa2xkVVpzNWRWZFZmNWg4dz09
Идентификатор
конференции: 763 3351 0709
Пароль:
005597
СОНЕЧКО КАЗАЛО ПРАВДУ
Оповідання
Ну й вигадник же цей Володя! Наслухається по телевізору та від
бабусі Варвари казок, а потім починає свої вигадувати. В нього і котик, і
песик, і сонечко в небі можуть думати і говорити, як люди.
Мама слухає — усміхається, а Володин братик Сергійко, який уже ходить до другого класу, питає:
— Ну, чому ти хочеш бути брехунчиком? Обманювати не можна.
— Хіба ж я обманюю — просто хочу казки, бо в казці гарно.
— Обманюєш!
— То виходить, що й бабуся обманює, і той дідусь, що живе в телевізорі?
— Ні, вони казки розказують.
— А я хіба ні?
— Який з тебе казкар, ти ще й до школи не ходиш і не про Котигорошка оповідаєш, а про те, що бачимо довкола.
— Хіба ж я кажу, що казкар. От півник вранці кукурікнув, наче промовив: «Доброго ранку».
— Невже? — допитується Сергійко.
— От прислухайся вранці: ку-ку-рі-ку — доб-ро-го ранку!
— Не схоже.
— Бо ти не хочеш, щоб було схоже. А я почув, то й кажу йому: «Кукуріку!» Говоримо. Потім у вікно зазирнуло сонечко.
— Невже й воно вміє говорити?
— Воно — ні... Сонечко вміє писати веселим промінням. От і написало на підвіконні: «Виходь надвір гратися».
— Ти ж і читати ще не вмієш.
— Буквами — ні, а коли сонечко пише промінням — умію.
— Воно викликає гратися, а ти йому що?
— Кажу: «Викочуйся вище в небо».
— Хіба воно вміє чути? — сміється Сергійко.
— Авжеж, уміє. Ти от смієшся. І воно сміялось у небі, коли я, зробивши гімнастику, поснідавши, вибіг на подвір’я. І вже не пише, а й говорить, тільки трішки шепелявить, наче вишневі листочки шумлять. Торкнулось моєї голови променями і питає: «Це в тебе промінчики?» — «Ні,— кажу,— це чубчик».— «Такий золотавий, аж світиться!» — «Бо я білявий,— кажу,— вмився, зачесався».— «А хочеш бути чорнявим?» — питає мене сонечко. «Це сажею обмазатись, чи що? Не хочу, я люблю бути чистим...» — «Забруднюватись не треба,— каже,— тільки частіше виходь надвір».
— Це вже казка, чи що? — питає Сергійко.
— В казці лютий змій, вовки, ведмеді, а це було зі мною.
— Як це було? — знову сміється Сергійко.
— Отак і було... «Ходімо на озеро купатися»,— сказало сонечко. І ми пішли. Я — стежкою, що повилася в траві, а воно пострибало по верхів’ях ясенів, черешень. Добрались до озера.
Мама слухає — усміхається, а Володин братик Сергійко, який уже ходить до другого класу, питає:
— Ну, чому ти хочеш бути брехунчиком? Обманювати не можна.
— Хіба ж я обманюю — просто хочу казки, бо в казці гарно.
— Обманюєш!
— То виходить, що й бабуся обманює, і той дідусь, що живе в телевізорі?
— Ні, вони казки розказують.
— А я хіба ні?
— Який з тебе казкар, ти ще й до школи не ходиш і не про Котигорошка оповідаєш, а про те, що бачимо довкола.
— Хіба ж я кажу, що казкар. От півник вранці кукурікнув, наче промовив: «Доброго ранку».
— Невже? — допитується Сергійко.
— От прислухайся вранці: ку-ку-рі-ку — доб-ро-го ранку!
— Не схоже.
— Бо ти не хочеш, щоб було схоже. А я почув, то й кажу йому: «Кукуріку!» Говоримо. Потім у вікно зазирнуло сонечко.
— Невже й воно вміє говорити?
— Воно — ні... Сонечко вміє писати веселим промінням. От і написало на підвіконні: «Виходь надвір гратися».
— Ти ж і читати ще не вмієш.
— Буквами — ні, а коли сонечко пише промінням — умію.
— Воно викликає гратися, а ти йому що?
— Кажу: «Викочуйся вище в небо».
— Хіба воно вміє чути? — сміється Сергійко.
— Авжеж, уміє. Ти от смієшся. І воно сміялось у небі, коли я, зробивши гімнастику, поснідавши, вибіг на подвір’я. І вже не пише, а й говорить, тільки трішки шепелявить, наче вишневі листочки шумлять. Торкнулось моєї голови променями і питає: «Це в тебе промінчики?» — «Ні,— кажу,— це чубчик».— «Такий золотавий, аж світиться!» — «Бо я білявий,— кажу,— вмився, зачесався».— «А хочеш бути чорнявим?» — питає мене сонечко. «Це сажею обмазатись, чи що? Не хочу, я люблю бути чистим...» — «Забруднюватись не треба,— каже,— тільки частіше виходь надвір».
— Це вже казка, чи що? — питає Сергійко.
— В казці лютий змій, вовки, ведмеді, а це було зі мною.
— Як це було? — знову сміється Сергійко.
— Отак і було... «Ходімо на озеро купатися»,— сказало сонечко. І ми пішли. Я — стежкою, що повилася в траві, а воно пострибало по верхів’ях ясенів, черешень. Добрались до озера.
Дивлюсь, а воно вже у воді, довкола нього дрібні хвильки
мерехтять. Глянув у небо — і там сонечко. «То вас двоє?» — питаю. А воно: «Ні,
то мій братик у небі лишився світити, а я прийшло купатися. Пливи,— гукає,— до
мене, вода не холодна, я нагріло її за весну!» Ми купались, плавали,
бризкались. З берега на нас дивились кульбабки, що теж схожі на сонечка.
«Приходь і завтра»,— сказало сонечко, коли ми накупались, наплавались досхочу.
А я йому: «Прийду не сам, а з братиком Сергійком».— «Приходьте,— каже,— якщо
хочете бути здоровими, дужими!» А сьо-годні рано глянув я в дзеркало — справді,
чорнявим став, тільки чубчик посвітлішав. Сонечко казало правду. То ходімо,
Сергійку, на озеро. І сонечко прийде...
— Таки вигадник,— сказав Сергійко.
Та й побігли обидва до озера. А вгорі з дерева на дерево перестрибувало сонечко, ніби промениста білочка.
Та й побігли обидва до озера. А вгорі з дерева на дерево перестрибувало сонечко, ніби промениста білочка.
1.
Прочитай оповідання.
2.
Визнач основну думку. Запиши у зошит.
3.
Склади план оповідання.
4.
Запиши у зошит. Відправ учителю.
5.
Випиши з тексту оповідання по 10 іменників, прикметників, дієслів.
6.
Визнач число, рід у іменниках і прикметниках.
7.
Дієслова запиши у початковій формі (повтори правило с. 141).
8.
Встанови зв'язок слів у реченні. Визнач частини мови усіх слів у реченні.
Надпиши олівцем над словами.
Сонечко
вміє писати веселим промінням.
9
. Виконай завдання на с. 42, 46 зі збірника «2000 вправ та завдань» з
української мови.
Немає коментарів:
Дописати коментар